ВКО́ПАНИЙ 1 (УКО́ПАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкопа́ти 1. Осторонь — склади пального з вкопаними в землю білими цистернами (Гончар, Новели, 1954, 163); Ми дуже любили наш садок за будинком і старезну шовковицю в ньому з укопаною під нею лавою (Сміл., Сашко, 1957, 35).
◊ Мов (нена́че, як і т. ін.) уко́паний — без жодного руху; нерухомо. А дівчина собі стоїть. Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає (Шевч., II, 1953, 306); Школяр.., мов укопаний,.. зупинився перед матір’ю (Стельмах, Хліб.., 1959, 221).
ВКО́ПАНИЙ2 див. уко́паний 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 698.