ВЛАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. 1. Те саме, що володарюва́ти. [Фауст:] Ви нині герцоги, владуйте, Я вам весь край оддам у лен (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 372).
2. ким, чим. Те саме, що володі́ти 1. Чим ворог мріяв владувать, йому те смертним полем стане (Ус., Вибр., 1948. 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 702.