ВЛА́ЗЛИВИЙ (УЛА́ЗЛИВИЙ), а, е, розм. Те саме, що влі́зливий. Пані махнула рукою, немов прагонювала якусь уперту, влазливу муху (Фр., VII, 1951, 26); Вона силувалася відвернути думки від його і від цілої тої справи, хотіла отрястися з них, мов від чогось улазливого (Коб., І, 1956, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 702.