Слово "власник" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ВЛА́СНИК, а, ч. 1. чого і без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. Я більшу частину дня пролежав, думаючи про те, як то сьогодні в нашій окрузі відбудуться вибори від земельних власників (Мирний, IV, 1955, 349); Власники душ.. найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного (Коцюб., І, 1955, 335); Власниками засобів виробництва, господарями всіх багатств, що виробляються при соціалізмі, є самі трудящі (Ком. Укр., 1, 1962, 24); // Особа, якій властиве щось. Власник грубого голосу пішов на подвір’я, вимахуючи мітлою (Фр., VI, 1951, 160).

2. Людина, яка прагне сама цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими. Під виглядом рівності людської особи взагалі буржуазна демократія проголошує формальну або юридичну рівність власника і пролетаря.. (Ленін, 31, 1951, 119); Кінчається старого віку гніт. Раб кинув виклик власнику і богу (Дор., Тобі, народе.., 1959, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 703.