ВЛА́СТЕН, тна, тне. 1. над ким — чим. Мати право, волю. [Свічка:] Осліп чудовий майстер, Що свічки був не властен засвітить! (Коч., І, 1956, 456).
2. з інфін. Мати силу, змогу. Хто може випити Дніпро, Хто властен виплескати море? (Рильський, 300 літ, 1954, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 703.