ВЛИВА́ТИСЯ і (УЛИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВЛИ́ТИСЯ і ВВІЛЛЯ́ТИСЯ (УЛИ́ТИСЯ, УВІЛЛЯ́ТИСЯ), увіллю́ся, увіллє́шся і уллю́ся, уллє́шся, док. 1. Литися в що-небудь, куди-небудь. Вода ..вливається всередину через горло, не дає крикнути (Коцюб., І, 1955, 218); Ми тепер плаваємо по морю синьому і по річках великих і малих, що до моря вливаються (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 61); Рятівна рідина влилась під шкіру, і йому стало легше (Дмит., Наречена, 1959, 128); * Образно. З любов’ю дивився Трохим Сидорович на той сухий запашний потік, що ввіллється відтепер в золоті ріки, в золоті Моря нового радянського хліба (Гончар, Новели, 1954, 147).
2. перен. Проникати, вселятися (про почуття, настрій). Щось свіже, як чиста течія, вливалось у груди з тими співами (Вас., І, 1959, 195); З кождим його словом вливалось їй в душу передчуття чогось гіркого, чогось темного і нещасливого (Хотк., І, 1966, 46); Разом з розповіддю в душу влилося щось хороше, тепле (Збан., Малин. дзвін, 1958, 256).
3. перен. Приєднуватися, входити, поповнюючи склад кого-, чого-небудь. Територіальні діалекти поступово втрачають свої риси і вливаються в загальнонародну мову (Нариси з діалектології.., 1955, 14); Але в нашу українську поезію за останні роки влилося і справді молоде не тільки за літературним стажем, але й за віком поповнення (Мал., Думки.., 1959, 99); Уже в перші дні війни до лав Радянської Армії влилися сотні тисяч робітників, колгоспників, представників інтелігенції Української РСР (Ком. Укр., 5, 1965, 26).
4. тільки недок. Пас. до влива́ти1 1. Якщо повторно вливалась собаці певна кількість, наприклад, кислоти, то слина., текла у дедалі більшій кількості (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 31).
ВЛИВА́ТИСЯ2 див. улива́тися1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 704.