Слово "вовк" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ВОВК, а, ч. 1. Хижак родини собачих, звичайно сірої масті. У лозах десь вовки завили (Гл., Вибр., 1957, 180);

Вовки дуже шкідливі хижаки, бо знищують багато свійської худоби, особливо овець (Зоол., 1957, 154); * У Порівн. В тих циган такі страшні собаки, мов вовки (Н.-Лев., III, 1956, 269).

Бджоляни́й вовк — маленька з великою головою оса, що поїдає бджоли.

Бода́й (хай би і т. ін.) вовки́ з’ї́ли кого — уживається для вираження обурення, незадоволення чиїмись учинками або як побажання комусь лиха; Вовк в ове́чій шку́рі — про лицеміра, який під машкарою доброзичливості приховує злі наміри; Во́вком диви́тися (подиви́тися, гля́нути і т. ін.) дивитися неприязно, вороже. Братова вічно дорікала [Оксані] шматком хліба, дивилась вовком і чекала того дня, коли хтось трапиться та забере зайвого рота з хати (Іщук, Вербівчани, 1961, 34); Барон Нольде вовком позирав на веселу компанію молодих декадентів (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 286); Дай бо́же на́шому теля́ті во́вка з’ї́сти!, жарт. — про що-небудь непосильне, неможливе для здійснення ким-небудь. — Куди, хлопці? Сома ловити? Дай боже нашому теляті вовка з’їсти! (Донч., VI, 1957, 9); Жи́ти во́вком (вовка́ми) — жити далеко від людей, на відлюдді. Вийшов закон про зселення хуторів.. Не жити ж людям вовками поза селами, самотньо, як на висилці (Збан., Єдина, 1959, 22); Морськи́й вовк — старий, бувалий моряк. На них [пароплавчиках] уздовж бортів мішки з піском, кулемети й хоробра команда, а капітани — справжні морські вовки (Ю. Янов., II, 1958, 196); [Не] ба́чити сма́леного во́вка — [не] зазнати труднощів, [не] зустрітися з небезпекою, [не] бути досвідченим. Е, ти ще не бачив смаленого вовка (Номис, 1864, № 3629); [Олена:] Ви от латинську мову знаєте, а смаленого вовка бачили? (Мик., І, 1957, 109); Стари́й (стрі́ляний) вовк — про людину, яка багато пережила, загартована життям, витривала; Хоч вовкі́в гони́ (ганя́й) — холодно в приміщенні. — А тут у хаті — хоч вовків гони… (Мирний, II, 1954, 251).

2. діал. Середня частина кавуна без зернят. Скибки [кавуна] розпались, і зсередини випав червоний вовк (Н.-Лев., І, 1956, 501).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 711.