ВО́ВНЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до во́вна. Очі позападали, червоні, запалені та вогкі від вовняного пороху, диму та пізньої роботи (Л. Укр., IV, 1954, 212); // Вигот. з вовни. Клим вийняв з-за пазухи шматок вовняної матерії (Н.-Лев., III, 1956, 355); Марія накинула на плечі теплу вовняну хустку (Коз., Вісімсот.., 1953, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 712.