ВОВТУЗНЯ́, і, ж., зневажл. Те саме, що вовтузі́ння. Та тільки закінчили чистити її кімнатку, як з сусідньої почулась вовтузня (Ів., Про бджілку.., 1959, 7); Темно. Болото. По дворах шум, вовтузня, з кожного димаря валить смалятиною (Тют., Вир, 1964, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 712.