ВО́ВЧЕНЬКО, а, ч. Зменш.-пестл. до вовк. Усюди Вовченька недоленька морочить, — Хоч сядь та й плач (Гл., Вибр., 1957, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 712.