ВО́ВЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вовк 1. — Дивись, он яка вовча берлога! — скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Мирний, IV, 1955, 96); Чомусь пригадалася розповідь про вовчу зграю (Шиян, Гроза.., 1356, 195); * У порівн. Люльки задиміли, як димарі, а чорні очі спалахнули, як вовчі (Коцюб., II, 1955, 152); // Зробл. зі шкури вовка. Вовча шуба; // Власт. вовкові. [Бичок:] Хіба у мене такий страшний погляд? [Олена:] Ні, погляд у вас лисичий, та вовча думка! (Кроп., I, 1958, 452); Четверо запінених і охриплих від люті цепних псів вовчими стрибками наближались до парубка (Донч., III, 1956, 51).
◊ Во́вча ла́па (Trollius europaes L.) — степова однорічна рослина з розсіченими на вузьколінійні частинки листками й поодинокими голубими квітками; Во́вча па́ща, мед. — неправильне зрощення половин піднебіння, при якому порожнина носа безпосередньо сполучається з порожниною рота; Во́вча я́ма: а) (мисл.) глибока замаскована яма з приманкою для ловлі вовків. [Соломія:] А вовчі ями так прикрили, що вгледіти не можна (Корн., І, 1955, 244); б) (військ.) перешкода на шляху наступу ворога, влаштована у вигляді заглиблення в землі з вбитими на дні гострими кілками, рейками. Як тільки перестрілка ..або відсунеться далі в степ, так і закипає робота: риють окопи, траншеї, вовчі ями для танків (Гончар, II, 1959, 340); Во́вче ли́ко (Daphne mezereum L.) — чагарникова рослина з отруйними ягодами, які використовуються для виготовлення ліків; Во́вчий горо́х (Astralagus glycyphyllus) — однорічна або багаторічна трав’яниста (рідше — кущова) рослина родини бобових; Во́вчий лиша́й — туберкульозне захворювання шкіри, переважно обличчя; вовчак. Туберкульоз шкіри, або, як його називають у народі, вовчий лишай, дуже часто був причиною руйнування шкірних покривів обличчя (Наука.., 1, 1959, 31); Во́вчий сон (Pulsatilla Adans) — лікарська рослина родини жовтцевих з великими ліловими квітками; Во́вчі я́годи (Daphne L.) — чагарникова рослина з отруйними ягодами, які використовуються для виготовлення ліків.
◊ Во́вчий апети́т — дуже великий апетит. Хлопець почав вечеряти. У нього з’явився раптом вовчий апетит (Донч., II, 1956, 65); Во́вчий біле́т (квито́к, па́спорт)-- у царській Росії — документ з позначкою про звільнення з роботи, навчального закладу (у зв’язку з неблагонадійністю), який закривав доступ на державну службу, до навчального закладу. Опинився Шавкун серед великого города без шага грошей, .. з одною бідою —"вовчим білетом" в кишені (Мирний, II, 1954, 262); Над характеристикою треба подумати, бо чи ж далеко, не при оселі згадуючи, до вовчого квитка?.. (Стельмах, Хліб.., 1959, 259); Во́вчий зако́н — про відносини в суспільстві, де панує сваволя сильних. Фашизм учинив страшний злочин перед усім людством, бо вовчий закон він зробив державним законом (Донч., VI, 1957, 587).
2. перен. Жорстокий, лютий. З-під широких нахмурених брів хижо вовчим поглядом визирали його сірі, як полуда, очі (Стор., І, 1957, 371); Імперіалізм був і лишається агресивним, його вовча природа не змінилась і не зміниться (Рад. Укр., 7.XI 1960, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 712.