ВОГНЕСТІЙКИ́Й, а́, е́, спец. Який не піддається дії вогню, здатний витримати високу температуру. Вогнестійка завіса відділяє сцену від залу глядачів (Рад. Укр., 28.VI 1951, 3); Цемент, з’єднаний з азбестом, набуває нових чудових властивостей. Вироби з нього.. міцні, вологонепроникні, вогнестійкі (Роб. газ., 13.XI 1964, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 714.