ВО́ДНИК1, а, ч. Робітник або службовець на водних шляхах сполучення (у судновій команді чи в складі берегового персоналу). Вже близько двох років змагаються водники Дніпра з працівниками каналу Москва-Волга (Рад. Укр., 9.І 1954, 1).
ВО́ДНИК2, а, ч. Діжка для води, а також стілець (ослін), на якому стоїть така діжка або відро з водою. Стара поліська хата мала.. біля дверей ще стільчик для відра з водою — водник (Матеріали з етногр.., 1956, 56); Дзвенять шибки, посуд на суднику, на воднику у сінях відра (Вас., І, 1959, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 718.