ВОДОСПА́Д, у, ч. Падіння води на місці прямовисного уступу річища річки або потоку. З високої гори спада водоспадом річка Алма і піниться, і скаженіє, і наповняє долину та ліс диким криком (Коцюб., III, 1956, 142); Коли долину ріки перегороджує поріг із стійких порід, вода перекочується через нього і падає прямовисно, утворюючи водоспад (Курс заг. геол., 1947, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 722.