ВОЛОКНО́, а, с. 1. Тонка нопрядена нитка рослинного, мінерального або штучного походження, що використовується як сировина в текстильному виробництві і т. ін. Волокна дикоростучих рослин (кропиви, конопель, льону та ін.) йшли на виготовлення одягу і сітей (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 38); // збірн. Сукупність таких ниток. Як заробить [Мотря] конопель, — то й добре. Помочить їх, висушить, витіпа: костриця на топливо, волокно на прядиво (Мирний, II, 1954, 46); Велике майбутнє у штучних і синтетичних волокон, які заміняють бавовну, шерсть і шовк (Наука.., 6, 1958, 12).
2. перев. мн. Витягнута в довжину клітина людської, тваринної або рослинної тканини. Більша частина нервових волокон у маленьких дітей ще не вкрита білою мієліновою оболонкою (Шк. гігієна, 1954, 51); Батько їхав на хутір дістати берестка на колодки для коліс. Найкраща порода: волокна в берестку так покручені, що колодка ніколи не трісне (Панч, На калин. мості, 1965, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 729.