ВОЛОКО́НЦЕ, я, с. Зменш. до волокно́ 1. — Сидіте, прядіте. Дівки, волоконце (Чуб., V, 1874, 109); Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179); * Образно. Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце (Л. Укр., III, 1952, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 730.