ВОЛОСО́К, ска, ч. 1. Зменш. до во́лос 1. Необстрижені волоски на висках [у Балабухи] закручувались кучерями, неначе гарний смушок (Н.-Лев., III, 1956, 15); * У порівн. Чоловічок.. співав тоненько, як у волосок (Вовчок, VI, 1956, 223).
◊ Ви́сіти (бу́ти і т. ін.) на волоску́ — те саме, що Ви́сіти (трима́тися і т. ін.) на волоси́ні (див. волоси́на). Розуміючи, що його посада висить на волоску, він весь той час мовчав (Фр., VI, 1951,329); Ні (а́ні) на волосо́к — те саме, що Ні (а́ні,) і на волоси́ну (див. волоси́на).
2. Ниткоподібний відросток з клітин покриву (стебла, гілок, листя і т. ін.) рослини; ворсинка. Клітини епідермісу багатьох рослин часто утворюють на своїй поверхні особливі вирости, які називаються волосками (Практ. з анат. рослин, 1955, 66).
3. Тонка металева пружинка, що рухає механізм годинника тощо.
4. Тонкий металевий дротик в електричній лампі, який унаслідок розжарення струмом дає світло. Розжарений волосок лампи дає дуже яскраве, сліпуче світло (Монтаж і ремонт.., 1956, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 732.