ВОЛО́СЬКИЙ, а, е. Прикм. до воло́хи. Князь.. Вишневецький був жонатий з дочкою волоського господаря Раїною Могилою (Стор., І, 1957, 365); Ніжно співали скрипки польські народні мотиви, волоські та угорські пісні (Тулуб, Людолови, І, 1957, 95).
Воло́ський горі́х: а) південне горіхове дерево. Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи (Н.-Лев., II, 1956, 223); б) плід такого дерева. Гордій бере з тарілки жовтий волоський горіх і розбиває його обережно молотком (Донч., І, 1956, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 732.