ВОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. Відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недоброзичливістю. Така спірка, така ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Мирний, IV, 1955, 21); Так, так, зникнуть злидні і зло. Зникне націй ворожнеча (Тич., І, 1957, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 740.