ВОРОЖІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ворожи́ти 1, 2. Я не вірю, .. щоб з того ворожіння Вийшла правда (Щог., Поезії, 1958, 368); Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Жур., Звич. турботи, 1960, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 740.