ВОРУХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до воруши́тися. Не зна Марко, як в колисці Часом серед ночі Прокинеться, ворухнеться, — То вона вже скочить (Шевч., І, 1951, 316); Ворухнулася в своїм таборі сонна монгольська сила, заверещали вартові, загомоніли начальники (Фр., VI, 1951, 116); Очі [Марії] чорні німо дивились на Давида і винувато, і радісно. Враз ворухнувся в них острах (Головко, II, 1957, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 743.