ВОСКРЕ́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до воскре́снути 1, 2. Втративши цікавість до воскреслого з мертвих Панька,.. всі [козаки] одвернулись од нього (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 423); // у знач. прикм. Грали трагедію "Страждання Христові",.. міф про померлого й воскреслого бога (Тулуб, Людолови, І, 1957, 150); Воскресле почуття людської гідності, радість перемоги й радянської спортивної гордості раптом охопили нас (Ю. Янов., І, 1958, 488).
2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що скре́слий. В темряві ночі шумить воскресла річка (Коцюб., II, 1955, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 744.