ВО́ЇН, а, ч., книжн., уроч. Те саме, що воя́к 1; боєць, солдат. Правдивий воїн не дрімає, Без просипу.. не п’є (Котл., І, 1952, 214); Всі помисли і прагнення офіцерів були там, між воїнами, на полі бою (Кучер, Чорноморці, 1956, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 725.