ВПА́ЛИЙ1 (УПА́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до впа́сти1 2. Лежав старий Чуплак з запаленими трахомою очима, сухим сірим лицем і глибоко впалими грудьми (Чорн., Визвол. земля, 1950, 13); // у знач. прикм. На молодім личку нема рум’янцю.., хороші очі впалі й смутні (Вовчок, І, 1955, 350).
ВПА́ЛИЙ2 див. упа́лий1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 748.