ВПЕ́РШЕ (УПЕ́РШЕ), рідко ВПЕРШ (УПЕ́РШ), присл. У перший раз, першого разу. Вперше довелось мені серед народу бути в таку годину (Барв., Опов.., 1902, 124); [Павло:] Таке свіже личко, такі рівні брівки — уперше бачу!.. (Кроп., II, 1958, 376); Не живим, а мертвим довелося вперш його побачити мені (Гонч., Вибр., 1959, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 749.