ВПИНА́ТИ (УПИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВП’ЯСТИ́ (УП’ЯСТИ́) і ВПНУ́ТИ (УПНУ́ТИ), впну́, впне́ш; мин. ч. впнув і вп’яв; док., перех., у кого — що. 1. Із силою всаджувати що-небудь гостре; встромляти. Вп’ясти кігті в тіло.
◊ Впина́ти (вп’я́сти) о́чі в (на) кого — що — не відводячи очей, дивитися на кого-, що-небудь. Гальорка вп’яла очі на панів, розглядаючи їх, як цікавий, кольористий крам (Вас., І, 1959, 315).
2. перев. док. Міцно вхопитися за що-небудь. Пілот, в стерно уп’явши пальці, Рвонувся крізь страшну запону (Перв., І, 1958, 79).
3. рідко. Те, саме, що впиха́ти. Марися, нашвидкуруч впнувши поли блузки в спідницю, прожогом вискочила надвір (Вільде, Сестри.., 1958, 561).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 749.