ВПЛИН (УПЛИ́Н), ВПЛИНЬ (УПЛИ́НЬ), присл., рідко. Те саме, що вплав. Усі вінки уплин пішли, а мій потонув (Чуб., V, 1874, 805); Хлопчик.. скинув руки вгору, мов кидався вплинь (Вас., II, 1959, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 752.