ВПРА́ВНО. Присл. до впра́вний1. Вони грали увертюру з "Норми" в чотири руки; грали вправно, старанно (Л. Укр., III, 1952, 525); Коваль вправно орудував молотком (Горд., II, 1959, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 754.