ВПРА́ВО (УПРА́ВО), присл. У правий бік; протилежне вліво. Параскіца зирнула вправо. Там, на довгій тичці, хиталась біла рогата голова корови (Коцюб., І, 1955, 279); Я щосили пливу, пливу, і, де ріка звертав вправо, до гайка, на берег вискочив… (Сос., II, 1958, 417); // З правого боку. Оглянулись вони й забачили [побачили] темні гаї з усіх боків, сонечко, що за їх [них] заходило, і управо якийсь хуторець (Вовчок, І, 1955, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 755.