ВПРАВО́РУЧ (УПРАВО́РУЧ), присл. Те саме, що впра́во. Ми підіймаємося все вище, крутячись так, що Чатирдаг забігає то вправоруч, то вліворуч од нас (Коцюб., III, 1956, 136); Село. Управоруч хата, навкруги город (Кроп., І, 1958, 59); Брижувата широка течія річки на мить освітилася, вкрита, скільки видно вліворуч і вправоруч, плотами (Гончар, Зл. Прага, 1949, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 755.