ВПРИТУ́Л (УПРИТУ́Л), присл. Дуже близько, мало не торкаючись або й торкаючись кого-, чого-небудь. Бронепоїзд підлітав впритул до німецьких позицій і з гармат і кулеметів бив ворогів на смерть (Скл., Орл. крила, 1948, 11); Буряки та селеру висаджують густо, майже впритул (Овоч., 1956, 427).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 755.