ВПРЯ́ЖЕНИЙ (УПРЯ́ЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до впрягти́. Кілька парубків кинулось, і за хвилю коні були на місці, впряжені і готові до руху (Фр., II, 1950, 372); Собачки, впряжені в нарти, зупинились і почали гавкати (Трубл., І, 1955, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 756.