ВРАЖА́ЮЧИЙ, а, е. Який уражає (див. вража́ти 1 1); разючий. Дедалі більше чайок. Видовище вражаюче, мальовниче (Гончар, Тронка, 1963, 30); Радіо принесло нову вражаючу звістку про політ космічної автоматичної станції до планети Венера (Рад. Укр., 15.ІІ 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 757.