ВРАЗЛИ́ВИЙ1 (УРАЗЛИ́ВИЙ), а, е. 1. Який легко й швидко піддається зовнішнім подразненням; сприйнятливий, чутливий. Він такий чулий до сліз та болю, уразливий до безталання та нужди (Мирний, І, 1954, 347); Травень робітничий не раз, було, до барикад Його вразливу душу кличе (Рильський, II, 1946, 29); // Який має підвищену здатність нервово збуджуватися, реагувати на образи. Семен чекав, не тратив надії. Але дедалі неспокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (Коцюб., І, 1955, 117).
2. Який завдає болю, образи. Вразливе слово від дітей — гірш за болячку, бо не гоїться (Укр.. присл.., 1955, 132); Сей поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався (Л. Укр., I, 1951, 346); // Який є наслідком або виявленням почуття болю, образи. Слухає Одарка рвану [уривчасту] Прісьчину річ [мову], і вразливі смуги бігають по її широкому зблідлому виду (Мирний, III, 1954, 64).
3. діал. Докучливий, настирливий. Іван дякував гостям своїми сивими очима, а від Леся обгонився [обганявся], як від вразливого овода (Черемш., Тв., 1960, 203).
ВРА́ЗЛИВИЙ2 див. ура́зливий 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 758.