ВРА́ЗЛИ́ВО (УРА́ЗЛИ́ВО). Присл. до вра́зли́вий 1 1, 2. Більше ж за всіх тішивсь цими співами сестриними Мартин, і для нього Наталка.. особливо вразлива співала (Григ.. Вибр., 1959, 352); За роботою непомітно летить час і не гнітять так уразливо думки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 348); // у знач. присудк. сл. Не пожалував він її, а стало йому якось уразливо, негарно (Вовчок, І, 1955, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 758.