ВРО́БЛЕНИЙ (УРО́БЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вроби́ти1. Сама верхня [бочка] була найменша і без дна, тільки всередині вроблений залізний прут з коромислом, до котрого прив’язували довгий мотузок (Стор., І, 1957, 263); Апарати виблискують під матовим світлом численних ламп, вроблених у стелі і стіни [лабораторії] (Собко, Любов, 1935, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 759.