ВРО́ЗБРІД (УРО́ЗБРІД), присл. Не разом; урозсип. З радісним криком вони кинулися врозбрід по долині (Фр., VI, 1951, 127); Танки йшли упевнено, напористим темпом ирозбрід (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 760.