ВРО́ЗЛІТ (УРО́ЗЛІТ), присл. Те саме, що вро́зтіч. Професора побачили і кинулися врозліт, як курчата від шуляка (Свидн., Люборацькі, 1955, 152); * Образно. Тимко стояв мовчки. Він не міг нічого говорити, тільки чорні брови майнули від очей врозліт і так застигли (Тют., Вир, 1964, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 760.