ВРУКОПА́ШНУ (УРУКОПА́ШНУ), присл., рідко. Те саме, що врукопа́ш. Партизани підбирались з боків, вскакували у вагони і йшли врукопашну (Рибак, Дніпро, 1953, 249); — Я вибрав тебе тому, що ти найкращий боєць урукопашну (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 761.