ВСА́ДЖУВАТИ 1 (УСА́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСАДИ́ТИ (УСАДИ́ТИ), всаджу́, вса́диш, док.. перех. 1. Уміщати, саджати в середину чого-небудь (звичайно про живі істоти). Баба вловила, в міх усадила, деркачем била (Номис, 1864, № 9267); — У клітку золоту Всаджу тебе [пташку] я самі все, чого захочеш, Тобі я радо дам! (Фр., XI, 1952, 92); — Мене сьогодні бив Ціпенюк, а я хочу його до суду завдати. Біда, що нема знаків та не буде йому нічого, а я його мушу до арешту всадити (Март., Тв., 1954, 140).
2. Устромляти якийсь предмет у що-небудь. Хотіла [Софія] вже йти, але вернулася.., дістала оздобний.. гребінець і всадила собі у волосся (Л. Укр., III, 1952, 541); // Із силою встромляти холодну зброю в кого-, що-небудь. Еней.. В Мезентія всадив палаш (Котл., І, 1952, 267); Пані Баличина мовчки вихопила запоясник і всадила в спину Кособудського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111); // розм. Ударяти когось чим-небудь з усієї сили. Зо всього маху [Христя] всадила кулака в Тимофієву спину, що аж по хатах загуло (Мирний, III, 1954, 89); // розм. Влучати в що-небудь (про кулю, шріт). Раз на вовка хука дав; удруге схибив; за третім разом заряд у пеньок всадив (Мирний, II, 1954, 83); Вона всадила під лівий край каменя ще дві кулі (Кучер, Чорноморці, 1956, 429).
3. перен., розм., рідко. Те саме, що вга́чувати1. Крейгер всадив [у скуповування акцій] уже всі свої гроші (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 267).
ВСА́ДЖУВАТИ 2 див. уса́джувати1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 762.