ВСЕ… (УСЕ́…). Перша частина складних слів, що вказує на: 1) всеосяжність, повноту певної дії, вираженої другою частиною слова, напр.: всеохо́плюючий (усеохо́плюючий), всепоглина́ючий (усепоглина́ючий), всетво́рчий (усетво́рчий); 2) повноту обсягу, об’єму предмета чи явища, означуваного цим словом, напр.: вселю́дний (уселю́дний), всеста́новий (усеста́новий); 3) повноту якості, вираженої другою частиною слова, напр.: всеси́льний (усеси́льний).
ВСЕ1 див. весь1.
ВСЕ2 (УСЕ́), присл., розм. 1. Постійно, завжди. Буряк.. на дорозі не росте, а все в огороді (Номис, 1864, № 5730); [Мавка:] Мені здається,, що жила я завжди… [Лукаш:] І все така була, як оттепер? (Л. Укр., III, 1952, 199); // Досить довго. Вона все ходить, з уст ні пари (Шевч., І, 1951, 5); Загін усе йшов і йшов, ішов і йшов, і не було краю лісові (Ю. Янов., І, 1954, 284).
2. Скрізь, усюди. Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерет; Хоть се не по царській породі, Та де ж взять дров, коли все степ (Котл., І, 1952, 86); Тут [у робітничому висілку].. будиночки все нові, і кінотеатр модерний (Гончар, Людина.., 1960, 58).
3. До цього часу, до сих пір; досі, і досі. Вже й вулиця розлетілась, як і злетілась, а дівчина все не виходила (Н.-Лев., II, 1956, 173); Залишились екзамени, а там випуск, а там… великий знак запитання, якого вона все ще ніяк не може вирішити (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 6).
4. у знач. спол. Уживається звичайно разом з а, та в значенні все-таки. Латин сей, хоть не дуже близько, А все Олимпським був рідня (Котл., І, 1952, 164); Ну що ж, сьогодні я вже не засну. Та все ж спасибі, милі пташенята, За те, що пісню щастя голосну В досвітню пору чує моя хата (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 64).
5. у знач. підсил. част. У сполученні з порівняльним ступенем прикметників і прислівників указує на поступове збільшення вияву дії, якості і т. ін. Птиця спускалась усе нижче та нижче (Н.-Лев., II, 1956, 169); Осінь танула, як воскова свічка, ставала все прозорішою й легшою (Коцюб., II, 1955, 248); Все ближче пісня (Тич., І, 1957, 103).
Все одно́ див. весь1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 762.