ВСЕВИДЮ́ЩИЙ (УСЕВИДЮ́ЩИЙ), рідше ВСЕВИДЮ́ЧИЙ (УСЕВИДЮ́ЧИЙ), а, е, заст. Який здатний усе бачити, помічати; пильний. Та куди тобі сховатися перед чотирма парами всевидющих дитячих очей! (Фр., II, 1950, 86); [Сінон:] Я сирота, без матері, без батька, — признатись мушу, ти ж бо [Кассандра] всевидюща (Л. Укр., II, 1951, 309).
◊ Всевидю́ще (всевидю́че) о́ко, поет. — про очі того, хто все бачить і знає. Всевидюще око двадцятирічного командира слідкувало за всіма розрахунками (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 531).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 763.