ВСЕВЛА́ДНИЙ (УСЕВЛА́ДНИЙ), а, е. 1. Який має необмежену владу; повновладний. Наполеон, піднісши ліву руку, легко летів вперед мимо своїх полків, гордовитий і всевладний, як новий бог на землі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 62); А от Варвара Павлівна.., головнокомандувачка всього господарства і всевладна домоправительниця, цих естетичних захоплень не поділяла (Собко, Справа.., 1959, 4).
2. перен. Який виділяється над усім іншим, підкоряв собі все інше; дуже сильний. Безмежний світ — і скільки голосів, Думок, дерзань і почувань гарячих! Який всевладний порив охопив Німих ще вчора, вчора ще незрячих! (Рильський, І, 1956, 402); Закон життя був всевладний..! люди не хотіли думати про війну (Рибак, Час.., 1960, 621).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 763.