ВСЕВЛА́ДНО (УСЕВЛА́ДНО). Присл. до всевла́дний. — Я чую в собі проблиск якоїсь сили, та що з того! Її зацитькає та груба сила, що панує довкола мене всевладно (Коб., І, 1956, 129); У хаті було темно і тихо, передранковий сон всевладно панував у хаті (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 763.