ВСЕЗНА́ЮЧИЙ (УСЕЗНА́ЮЧИЙ), а, е. Який усе знає, обізнаний з усім. Всезнаючий Юрчик каже, що се папи тут колись серебра шукали (Хотк., II, 1966, 201); — Сьогодні вдосвіта, — промовив усезнаючий хлопчина, — рівень води усе ще підвищувався (Трубл., III, 1956, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 763.