ВСО́ЧУВАТИСЯ (УСО́ЧУВАТИСЯ), ується, недок., ВСОЧИ́ТИСЯ (УСОЧИ́ТИСЯ), и́ться, док., рідко. Те саме, що всо́туватися. Кривава пляма ще довго всочувалась у пісок (Скл., Святослав, 1959, 617); Кров загиблих ще не цілком всочилась у землю (Довж., І, 1958, 388); * Образно. Від усієї тієї свіжості і прохолоди в тіло Антона всочилася якась іскриста, дзвінка і легка бадьорість (Вол., Озеро.., 1959, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 768.