ВСУ́МІШ (УСУ́МІШ), присл. Змішано, разом. Було тут немало дівчат і хлопців, немало старих бабусь і дідів, — усякі люди були. Вони спали всуміш (Фр., І, 1955, 123); На задньому плані — рисунковий відділ фабрики. Рядами столи, на них годинники. Робітниці й робітники всуміш (Ірчан, І, 1958, 224); Тут збігалося кілька шляхів, де тяглися неосяжними потоками і піші, і кінні всуміш з хурами сіна (Тулуб, Людолови, І, 1959, 5); // Упереміж. Невкипілий став розповідати, важко, як пеньки, викорчовуючи незграбні слова всуміш з лайкою (Головко, II, 1957, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 771.