ВСЬОГО́ (УСЬОГО́), присл. 1. Разом, загалом, у цілому. Брали [зерно], правда, не важивши. Хто скільки здужав на собі понести. А всього, вважай, сот до двох пудів (Головко, II, 1957, 496); Всього в інститути і середні спеціальні учбові заклади в роки семирічки буде прийнято вісім мільйонів чоловік (Наука.., 8, 1960, 6).
2. у знач. част. У сполученні з числівниками вказує на обмеження кількості; не більше; лише, тільки. В 1840 раці Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого’"Кобзаря".., помістивши в йому всього 8 віршів (Мирний, V, 1955, 312); — Я буду там усього кілька днів і повернуся назад (Смолич, I, 1958, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 772.