ВТЕРЕБИ́ТИСЯ (УТЕРЕБИ́ТИСЯ), еблю́ся, е́бишся; мн. втере́бляться; док., фам. Те саме, що залі́зти 1, 2. Позволь собаці лапу на стіл покласти, то він і цілий втеребиться (Номис, 1864, № 2841); Чого се ти утеребився в льох? (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 773.