ВУ́ЗЛИК, а, ч. Зменш. до ву́зол 1 1-4, 8. Прийшлось навіть вузлики на хусточці зав’язувати, щоб не забути (Л. Укр., III, 1952, 662); У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням (Коцюб., II, 1955, 25); Обідати вона не ходила додому, а брала з собою в вузлику якісь харчі (Гур., Наша молодість, 1949, 359); При мокнучій екземі на шкірі лоба або щік з’являються спочатку невеликі підвищення, сильно сверблячі вузлики (Хвор. дит. віку, 1955, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 783.